Психологічною службою ДНЗ керує практичний психолог – Куц Олена Олександрівна

Практичний психолог закладу:

• керується етичним кодексом психолога;
• дотримується педагогічної етики;
• будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному співробітництві з усіма  учасниками педагогічного процесу;
• підвищує рівень психологічних знань вихователів, батьків, дітей;
• постійно підвищує свій професійний рівень.

Основні завдання психологічної служби закладу:

• проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
• консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
• корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
• допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
• психологічний супровід обдарованих дітей;
• психологічний супровід новоприбулих дітей;
• визначення психологічної готовності дітей 6-річного віку до навчання у школі.

Основний принцип роботи психолога - "не зашкодь".

Права дітей:

• Право на повагу. Дитина – це особистість, а не річ.
• Право бути самим собою – бути такими, якими вони можуть стати, залежно від їхніх нахилів, здібностей.
• Право на ставлення до себе як до унікальної, неповторної індивідуальності.
• Право на матеріальне забезпечення.
• Право на почуття психологічної безпеки.
• Право на достатньо зрілих батьків, які можуть супроводжувати їх на шляху дорослішання.
• На кожному етапі розвитку діти мають право на таке ставлення до себе, яке б враховувало їхні вікові особливості.

Про дітей потрібно піклуватися!

Поради та рекомендації практичного психолога

Взаємини батьків з дитиною у період її адаптації до дитячого садка:

• У період адаптації Ваших дітей до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття своїх дітей. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, бо це великою мірою зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола, з теплою посмішкою.
• Настроюйте дитину вдома так, що в садочку їй буде добре, там багато іграшок, хороших діток.
• Не слід залякувати дитину вдома садком. Це викличе страх перед ним і погіршить самопочуття дитини у час звикання до нього.
• Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині підсвідомо. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
• Приділяйте значну увагу навчанню дітей елементарних навичок самообслуговування: вчіть їх одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, вмиватися.
• В перші дні відвідування садка залишайте дитину на 1 – 2 год. в групі, потім поступово збільшуйте час перебування на одну годину. Не запізнюйтеся – забирайте дитину вчасно. Обов’язково говоріть дитині, що мама завжди повертається за нею.
• Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання, інакше малюк відчує Ваше занепокоєння, йому буде ще складніше заспокоїтися. Завжди цілуйте дитину в щічку, покладіть до кишеньки якусь пам’ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви її любите.
• Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.
• Забезпечуйте сталий виховний вплив в сім’ї обох батьків, говоріть чітко дитині, що можна робити, і як це зробити, а що не можна робити, і чому. Тоді Ваша дитина буде розуміти, чого конкретно вимагають від неї батьки.
• Цікавтеся у вихователя Вашої дитини, як вона грається, спілкується з іншими дітьми.
• Повідомте обов’язково вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки Вашого малюка.
• Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти Вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.
• При важкому перебігу адаптаційного процесу у Вашої дитини звертайтеся на консультацію до дитячого психолога, дитячого педіатра.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання:

Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

Коли ваш малюк вперше відправляться в садок, не забудьте дати йому з собою свою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

У період адаптації необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

Психолого-педагогічні умови забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування дитячого садка:

1. Поступове вироблення в дитини звички дотримуватися певногорежиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах іще до початку відвідування дитячого садка. У садку — забезпечення гнучкого режиму.
2. Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно їсти, вдягатися, складати іграшки, одяг тощо).
3. Розвиток ігрових навичок, навичок спілкування. Поступове розширення кола знайомств малюка.

4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка.
5. Обладнання групової кімнати має передбачати можливість здійснення індивідуальних ігор, занять, задовольняти прагнення дитини побути самій або наодинці з вихователем.
6. Забезпечення міжвікового спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до нового побуту.
7. Забезпечення змістовної діяльності дошкільнят з урахуванням індивіду- альних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.
8. Психолого-педагогічна просвіта батьків з питань полегшення адаптації до дитячого садка (індивідуальні бесіди, консультації).
9. Поступове збільшення тривалості перебування дитини у дитячому садку (спочатку — тільки прогулянка, гра; потім — прогулянка, обід; через кілька днів — прогулянка, обід, сон і т. д.).
10. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь,— це полегшує прощання).
11. Проведення спеціальних ігрових комплексів, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності, страхів.
12. Завдяки забезпеченню цих та інших умов у дітей-новачків досить швидко відновлюються сон, апетит.

“Готовність дитини до школи”

Багато хто, захоплюючись своєю дитиною намагається швидше спровадити її в школу. Але чи готова вона сама перейти у важкий світ навчання, коли цього хочуть батьки? Які наслідки можуть виникнути в результаті несвоєчасного відправлення дитини у світ працьовитості і відповідальності? За думкою Д.Б. Ельконіна, визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання є соціальна зрілість, а не технічне вміння (читання, лічба).

Соціально-психологічна готовність. Цей компонент готовності включає в себе формування у дітей якостей, завдяки яким вони могли б спілкуватись з іншими дітьми, вчителем. Дитина приходить в школу, в клас, де діти зайняті спільною справою і їй необхідно володіти достатньо гнучкими способами встановлення взаємовідносин з іншими дітьми, необхідні вміння ввійти в дитячий колектив, діяти спільно з іншими, вміння поступатись і захищатись.

Дошкільну зрілість ми визначаємо як цілісний психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим рівнем розвитку тих якостей і процесів, які перживають свій розквіт саме в дошкільному періоді дитинства і для яких цей період є сензетивним.

До 6-ти років, як відомо з курсу вікової психології, багато дітей по своєму психічному розвитку все ще залишаються дошкільнятами. Дітям цього віку частенько властиво мимовільна увага, тобто дитина запам’ятовує тільки те, що їй цікаве. До того ж вона нездатна довго концентрувати увагу на одній діяльності, наприклад, слухати урок більше 10-15 хвилин. Поки що провідною діяльністю цього віку є гра, тому приходити в школу дитина буде, тільки для того, щоб грати і розважатися.

Крім того, у шестирічних дітей дуже завищена самооцінка, внаслідок цього будь-яке зауваження з боку учителя, наприклад, «ти зробив помилку», сприйматиметься як висловлювання «ти поганий», що може спричинити конфлікт з дорослим, а згодом і з однолітками.

7 років — це період соціального народження «Я» дитини. В цей час зазвичай відбувається переоцінка цінностей. До цього віку дитина починає до усього відноситися серйозніше: навчання переходить на перший план, відсовуючи ігри на другий. Тепер малюк здатний спокійно сприймати зауваження дорослих і легко спілкуватися з однолітками, оскільки його самооцінка стає адекватнішою.

І, проте, не варто робити поспішних висновків, дитину можна і треба вести в школу в тому віці, коли у неї сформувалися три сфери, що показують готовність дитини до школи:

1. Інтелектуальна сфера.
2. Мотиваційна сфера.
3. Вольова сфера.

Інтелектуальна сфера

Це дуже важливий показник, пов’язаний з розвитком уявних процесів — здатністю узагальнювати, порівнювати і класифікувати об’єкти, визначати причинно-наслідкові зв’язки і робити висновки. Існує безліч методик і ігор, за допомогою яких можна визначити інтелектуальний розвиток дитини.

Мотиваційна сфера — бажання дитини вчитися

Дитина молодшого шкільного віку має неймовірну пам’ять, а якщо у неї ще є бажання до навчання, малюк вбиратиме інформацію, як губка. Не можна плутати просте бажання дітей ходити з різнокольоровим рюкзаком, красивими ручками і пеналом з дійсним прагненням до «серйозних» занять і «відповідальних» рішень.

Вольова сфера

Дитина повинна поставити ціль, прийняти рішення, обдумати план дії, виконати його, проявити зусилля при подоланні труднощів, оцінити результат своєї дії.

Тільки при сукупності цих трьох сфер дитину можна відводити в школу. Але частенько у багатьох дітей шестирічного віку відсутня одна або навіть усі ці сфери. І тільки якщо у малюка спостерігається підвищена інтелектуальність, мотивація і довільність, це означає, що вона повністю готова до навчання!

Параметри готовності дитини до школи:

• розвиток пам’яті (норма при запам’ятовуванні 10 слів — 6 і більше слів);
• чистота вимови; вміння повторити складне слово; вміння розрізняти звуки в словах;
• розвиток мови (багатство словника, здатність скласти розповідь за малюнком, переказати почуте і так далі);
• довільна увага (вміння працювати над учбовим завданням впродовж 10 хвилин, не відволікаючись);
• готовність руки до письма (вміння правильно скопіювати нескладний малюнок, нескладну фразу);
• вміння діяти по інструкції (намалювати візерунок по клітинках під диктовку, скласти візерунок з кубиків за зразком);
• розвиток логічного мислення (вміння знайти схожість-відмінність, узагальнювати, назвати зайвий із запропонованих предметів; розташувати картинки, пов’язані сюжетом, в потрібній послідовності і так далі);
• просторова орієнтація (вміння назвати, де знаходиться предмет — справа, ліворуч, за, над, під і так далі);
• загальна обізнаність дитини про навколишній світ;
• елементарні математичні навички (порядковий рахунок до десяти, прямий і зворотний; вміння вирішити нескладне завдання за допомогою предметів).

Використання  Гімнастики Мозку або Кінезіології в роботі з дітьми дошкільного віку.

     Що це таке Кінезіологія?  Для чого дітям варто виконувати ці вправи?

В Європі з кожним роком набуває популярності відносно нова психологічна методика покращення здатності дитини до отримування та осмислення навчальної інформації, відомої у наукових колах під назвою “Кінезіологія”, автором якої є доктор Пол Деннісон(США). Суть цієї методики полягає у розробці та впровадженні певних прийомів гімнастики мозку.

Для того щоб краще зрозуміти суть даної методики, варто звернутися до знань про будову та фізіологію головного мозку людини. Що нам відомо? Наш мозок складається на перший погляд з двох однакових півкуль, з'єднаних в центрі  мозолистим тілом. Насправді ж кожна півкуля обробляє інформацію специфічним способом. Логічна півкуля(переважно з лівого боку) має справу з деталями, складовими, обробкою мови і лінійним аналізом.Інша — відома в наукових колах як гештальт півкуля( переважно права ) - має справу з образами, ритмом, емоціями і інтуїцією. Вона обробляє інформаціє цілком або глобально, в порівнянні з лінійною обробкою.

Мозолисте тіло діє як надшвидкісний шлях, який дозволяє оперативно впливати на обидві півкулі головного мозку: лінійне детальне — в логічній півкулі і загальний образ — в гештальт півкулі. За умов повноцінного та якісного зв'язку між двома півкулями, формується єдине ціле мислення. Чим більше активізуються півкулі для використання, тим більше зв'язків формується через мозолисте тіло.І відповідно: чим більше зв'язків — тим розумніше ми здатні діяти.

Отож, щоб бути майстром своєї справи необхідно у повній мірі використовувати потенціал двох півкуль головного мозку.

Під час отримання нових знань або стресу недомінуюча півкуля намагається радикально зменшити свої функції, надаючи домінуючій півкулі можливість турбуватися про базові потреби. Цей стан подавленого функціонування в одній півкулі називається одностороннім станом. І навпаки, коли обидві півкулі функціонують оптимально і одночасно — психологи називають таке явище інтегрованим станом, або ключем до найвищого рівня логічного судження і творчості.

Як бачимо, для оптимального навчання, людині необхідні дві півкулі,

які працюють разом у повній мірі. Проте і цього недостатньо. За умовами кінезіології, отримання максимального результату залежить і від середовища, у якому воно здійснюється. Найважливішою умовою у формуванні оточуючого середовища є відсутність факторів стресу, при наявності якого у людини посилюється асиметрія у діяльності головного мозку.

Кінезіологія це можливість більше рухатись.Під час руху пробуджується головний мозок,розігріваються його функціональні механізми, що в результаті позитивно впливає на обробку інформації та засвоєння знань в системі свідомість/тіло. Тож Кінезіологія або Гімнастика Мозку — це метод стимуляції натуральних механізмів психофізичного розвитку людини через групу динамічних вправ, які призводять до інтеграції та врівноваження роботи головного мозку.

Що слід очікувати в процесі застосування Кінезіології? Насамперед це покращення:

• короткотривалої та довготривалої пам'яті;
• концентрації уваги;
• рухової координації;
• графомоторної функції ( каліграфії, кривого письма );
• процесу писання, читання;
• розуміння зі слуху, писання зі слуху, здатність діяти за інструкціями, за зразком;
• математичних здібностей;

Кінезіологія застосовується в роботі з дітьми:

• з специфічними труднощами в навчанні (дислексія, дизграфія);
• з гіперактивністю;
• з метою покращення функціонування мозку (пам'ять, мислення, тощо).

Розвиток творчого мислення дошкільників за методикою Б.П. Нікітіна

1. Кожна гра по суті це набір задач, які дитина розв‘язує за допомогою кубиків, квадратиків з картону, цеглинок тощо.
2. Задачі пропонуються дитині в багатьох формах : у вигляді моделей в ізометрії, креслення, письмової або усної інструкції тощо,- і таким чином знайомлять її з найрізноманітнішими способами передачі інформації.
3. Задачі розміщені приблизно в порядку зростання складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до складного.
4. Задачі мають дуже дуже широкий діапазон труднощів: від доступних іноді 2-3 річному малюкові до непосильних середньостатистичному дорослому. Тому ігри можуть породжувати інтерес протягом кількох років.
5. Поступове зростання складності задач в іграх дає дитині змогу йти вперед і вдосконалюватися самостійно, тобто розвивати свої творчі здібності, на відміну від навчання, де все пояснюють і де в дитини формуються лише виконавські риси.
6. Розвязування задачі постає перед дитиною не в абстрактній формі відповіді математичної задачі, а у вигляді малюнка, узору, споруди з кубиків, цеглинок, деталей „ конструктора” тощо.
7. Більшість розвиваючих ігор не вичерпуються пропонованими завданнями а дають дітям змогу складати нові варіанти завдань  і навіть придумувати нові розвиваючі ігри, тобто займатися творчою діяльністю вищого порядку.
8. Розвиваючі ігри за методикою Нікітіна дають змогу кожному піднятися до межі своїх можливостей.

При цьому різні ігри розвивають різні інтелектуальні якості: увагу, пам’ять; вміння знаходити залежності і закономірності, класифікувати й систематизувати матеріал; здатність до комбінування; просторове уявлення та уяву. У сукупності ці якості і становлять творче мислення.